Як каже Тетяна Терен

​

• Інтерв’ю — це живий жанр.

​

• Найлегший спосіб створити конфлікт з вашим героєм — прийти непідготовленим.

​

• Коли, готуючись, знаходиш свою мотивацію для розмови, ця людина стає тобі страшенно близькою. Починаєш розуміти її життєві рішення, навіть неправильні. 

​

• Із запитаннями інтерв’юер має бути делікатним, обережним, думати про героя, як про рідну людину, якій не хочеш нашкодити. 

​

• Коли письменники бачать, що ви їх читали, з їхньої сторони ніколи не буде відторгнення.

​

• Інтерв’юер — це той, хто має відійти вбік, щоб підсвітити іншого. Не потрібно розкривати себе.

​

• Якби хтось порівнював оригінал і те, що виходить потім в публікацію, — це кардинально різні тексти. Хоча герої цього майже ніколи не помічають. 

​

• Головне — не нашкодити героєві його ж відвертістю. 

​

• Важливо, щоб сказане не лишилось сказаним в порожнечі.

​

--------------------------------------------------------------------------------

​

Як каже Тетяна Трощинська

​

• Те, як я сформулюю запитання, залежить від цілої низки змінних, включно з моїм настроєм та настроєм співрозмовника. 

​

• Розмовне, друковане інтерв’ю — це не опитувальник.

​

• Сумнів під час інтерв'ю — це інтуїція, яка базована на досвіді.

​

• Виявляється, що всіх людей можна поставити в рамки, просто іноді ніхто навіть не намагається це зробити. 

​

• Інтерв’ю — не спосіб переконати гостя. Це не завдання журналіста. 

​

• Сьогодні час емоційного сприйняття. 

​

• Я дозволяю собі сказати: ця відповідь мене не задовольняє. 

​

• Можна навіть сказати “добре, що ви так можете, у мене б так не вийшло”. Але сказати “Як ви лише могли?!” — це не про журналістику. 

​

• Цікаві ті гості, які роздумують про цінності та можуть обґрунтовувати свої рішення на рівні добра і зла.

​

--------------------------------------------------------------------------------

​

Як каже Остап Яриш

​

• Щоб отримати важливу інформацію, варто іноді йти на культурну провокацію.

​

• Розмова відбувається значно природніше, коли є просто ідеї для розмови з героєм, а не конкретні теми.

​

• Перед інтерв’ю дайте людині розслабитись, гостріші запитання поставте в середині, а ті, які передбачають висновки, — наприкінці. 

​

• У прямому ефірі журналіст повинен бути сконцентрованим, зібраним, давати собі менше простору для маневру.

​

• Для проблемного інтерв’ю: мінімально емоцій, максимально фактажу. 

​

• Якщо інтерв’ю буде жорстким, “теплі ванни ні до чого”.

​

• Переривати співрозмовника — це дуже нормальна річ. Треба подякувати і нагадати, що ефірний час обмежений, і важлива лише конкретика. 

​

• Коли людина плаче, не обов'язково казати: “я вас розумію”. Часто журналіст є в набагато кращій ситуації, аніж герой з травматичним досвідом. 

​

--------------------------------------------------------------------------------

​

Як каже Олена Лівіцька

​

• Простір впливає на аудиторію. Тематичне місце доповнює людину.

​

• Коли починаєш розмовляти з людиною в неочікуваному місці, не в його кабінеті це створює ефект несподіванки, дає тексту емоцій. 

​

• Нюанси, опис вигляду людини робить інтерв’ю легшим. Вони вплітаються у текст, як мереживо.

​

• Часто мораль під час таких портретних інтерв’ю про події минулого виникає після провокативного запитання журналіста.

​

• У портретних інтерв’ю треба на трохи стати своїм героєм.Помовчати, коли він мовчить, почекати, коли він довго думає.

​

• В написанні тексту варто дотримуватись мовної цензури.

​

• Драматургія репортажного інтерв’ю — це типова історія із вступом, кульмінацією та завершенням. 

​

• Щоб читач не покинув читання вже на другому абзаці, найцікавіше треба виносити вгору.

​

• Підписи під фото — автономні маленькі текстики, які доповнюють розповідь.

​

• Незавершене інтерв’ю — це “танцювали, а не вклонились”.

​

• Людські життя — це шафи нерозказаних історій.

​

--------------------------------------------------------------------------------

​

Як каже Данило Мокрик

​

• Інтерв'ю не для того, щоб сидіти і з гостем одне одного облизувати.

​

• Якщо люди все ж таки їх просять, то відповідає: “Йтиметься виключно про питання, які є у сфері ваших повноважень”. 

​

• Завдяки такому запитанню можна отримати сенсацію. Дуже часто це заголовок у стрічку новин.

​

• Попри важливість емоцій, себе треба стримувати під сміху чи хихикання. Серйозність зберігати важливіше, аніж веселитись. 

​

• Ми рухаємось від журналістики до блогерства, від Гордона до Дудя. До більш безпосередніх речей. 

​

• Розмову потрібно почати з головного, адже це турбота про глядача. 

​

• Позиція ведучого повинна бути сформульована у його запитаннях. 

​

• Сарказм та іронія — найпростіші способи висловити свою недовіру або сумнів.

​

•  Інтерв’ю — це не проповідь, а сповідь. І єдиний, хто ставить тут запитання, — це журналіст.

​

​