9 прийомів для епічного інтерв'ю

П’ять респондентів допомогли сформувати загальне уявлення про використання чи уникання певної методики у різних досліджуваних медіаформатах. До вашої уваги рев'ю наступних практик інтерв'юера: “нога в дверях”, “вагітна пауза”, “жаба в окропі”, “режим off records”, суперечка з героєм, гіпотетичне питання, street talk, “капкани у запитаннях”, “роль непомітного офіціанта”. Окрім цього, кожен з респондентів окреслював власний унікальний прийом, який є у їхньому журналістському арсеналі

Що ж означають всі ці прийоми?

Нога в дверях. Цей прийом найкраще використовувати на етапі перемовин з героєм.

Прийом вагітної паузи. Цей метод не підходить до інтерв’ю коротких форматів. Це індивідуальний прийом, який повинен логічно підходити до типу розмови та мовлення героя. Іноді після кількох секунд мовчання людина продовжує говорити, а іноді мовчання  знак того, що людина закінчила свою думку, репліку.

Жаба в окропі. Прийом, коли журналіст поступово з більш загальних та ділових запитань переходить до особистих та больових.

Режим off records. Коли журналіст спілкується з героєм не під запис. У цьому випадку герой сам може зініціювати репліку, вказавши, що вона “не для запису”. Зазвичай це ті частини інтерв’ю, які не увійдуть повноцінно безпосередньо у текст, радіоефір чи відеоефір.

Гіпотетичне запитання. Його варто використовувати під час тривалих розмов і тоді, коли потрібно, щоб співрозмовник оцінив певне явище, власні вчинки.

Суперечка з героєм. Найгіршою характеристикою такого прийому може бути його спланованість. Коли це відбувається природньо, в ході розмови, то це допустимо.

Street talk. Це розмова з героєм у динаміці: ходіння, їзда на автомобілі, гуляння по місту. Зазвичай такий формат не передбачає глибоких дискусій, а радше ситуативні розмови.

Капкан. Це запитання, яке озвучує журналіст, заздалегідь знаючи на нього відповідь. Потім на основі відповіді та реакції гостя формуються наступні уточнення та розвиток відповідної теми розмови.

Роль непомітного офіціанта. Прийом, коли журналіст виконує роль уважного слухача, не використовуючи уточнень та перебивань розповіді людини.

Як їх використовують інтерв'юери?

Нога в дверях. Тетяна Терен розповіла, що використовує цей прийом на етапі перемовин зі своїм героєм. Трапляється, що людина зазвичай відмовляється від інтерв’ю, тому сам процес домовляння вже може стати початком комунікації журналіста з героєм, яка стане частиною ліду чи врізки на початку матеріалу. Тетяна Трощинська використовує цей прийом при спілкуванні з політиками. Олена Лівіцька, використовує цей прийом для того, щоб наполягти на конкретному форматі інтерв’ю, наприклад вибору місця. Данило Мокрик зазначає, що цей прийом — це наполегливість журналіста у постановці запитань. Остап Яриш використовує відповідний прийом у власній модифікації, а саме прийом троянського коня. Він, знаючи, що спікер відмовляється коментувати певну тему, узагальнює її.

Прийом вагітної паузи. Цей прийом використовують зазвичай у текстових форматах, що зазначили Тетяна Терен та Олена Лівіцька. На радіо та телебаченні такий підхід не завжди допустимий через хронометражні обмеження ефіру. Остап Яриш зазначив, що взагалі не використовує під час прямих ефірів на “Голосі Америки” вищезгаданий прийом. Данило Мокрик описав цей прийом у психоемоційному блоці питальника, наголосивши, що така техніка допомагає розкрити психологічний стан героя. Тетяна Трощинська використовує прийом вагітної паузи лише під час особистісних та lifestyle інтерв’ю.

Жаба в окропі. Тетяна Терен використовує прийом тоді, коли переходить у розмові з героєм до особистого блоку запитань. Усі респонденти зазначили, що відповідний прийом допомагає побудувати логіку у запитаннях, тобто спочатку слід давати більш загальні, а потім поступово переходити до більш особистих та болючих. Остап Яриш зазначив, що іноді перед самим записом ефіру дає можливість героєві розповісти щось про себе, щоб підготувати його до більш гострих запитань вже під час прямого ефіру.

Режим off records. Усі респонденти пояснили цей прийом, як такий, який вимагає від журналіста дотримання етичних норм. Данило Мокрик зазначив, що він мав досвід, коли у цьому режимі розмови герой розповідав йому те, що не озвучував в ефірі для аудиторії. Проте журналіст не повинен самостійно подавати глядачам відповідну інформацію, якою він володіє. Відповідь можна отримати виключно, задаючи конкретні запитання. Тетяна Терен та Олена Лівіцька зазначили, що відповідний режим вони використовують для того, щоб зафіксувати певні репортажні деталі для написання матеріалу. Тетяна Трощинська та Остап Яриш наголошують, що в режимі off records не варто говорити з інтерв’юйованими на теми, які плануєте використати у подальшій розмові на запис.

Гіпотетичне запитання. Тетяна Терен та Тетяна Трощинська розповіли, що використовують цей прийом в особистих інтерв’ю та особистих блоках запитань. Цей запитання допомагає відкрити людину з іншого ракурсу, дати можливість їй оцінити свої вчинки по-іншому. Данило Мокрик використовує такі запитання, щоб апелювати до досвіду людини, з якою його героя пов’язує професія чи особисте життя. Олена Лівіцька використовує такий тип запитань, адже вважає, що часто відповідь на них може додати тексту влучну мораль. Остап Яриш вважає, що такі запитання недоречно задавати політикам.

Суперечка з героєм. Тетяна Терен розповідає, що їй не притаманна така манера ведення інтерв’ю. Проте у книзі-інтерв’ю “Сотворіння світу. Сім днів із Тарасом Прохаськом” вона вдається до суперечки. Тетяна пояснює, що коли в розмові з’являється дружній тон, то суперечка не зайва, а навпаки додає героєві та розмові нових деталей для сприйняття читачами. Тетяна Трощинська та Данило Мокрик акцентують на тому, що такий прийом варто використовувати, проте тоді, коли журналіст, ведучий володіє точними фактами. Остап Яриш уникає цей прийом, адже вважає, що стримавши емоційність, можна отримати навіть від контраверсійного героя точінші та правдивіші відповіді.

Street talk. Усі респонденти використовують прийом, проте Тетяна Терен зазначила, що він не може слугувати для побудови більш особистої розмови. Олена Лівіцька у своїх репортажних інтерв’ю часто використовує цей прийом у різних модифікаціях: поїздка з героєм у машині, обід на автозаправці. Вона вважає, що такі побутові розмови під час цього прийому можуть підготувати сприятливу основу для подальшої розмови у більш офіційних обставинах.

Капкан. Опитані респонденти уточнили, що цей метод потрібно використовувати, зважаючи на структуру розмови та тематичні блоки. Тетяна Терен використовує його у особистому блоці. Данило Мокрик використовує прийом капкану тоді, коли потрібно поговорити з героєм на резонансну тему. Спочатку він задає запитання, яке може бути не в компетенції героя і знає, що той не відповість. Але саму реакцію Данило використовує для побудови наступних запитань.

Роль непомітного офіціанта. Остап Яриш, один із респондентів, модифікував прийом “роль непомітного офіціанта” на “роль бармена”. Це тоді, коли інтерв’юер не лише слухає, але може, наприклад, запропонувати якесь порівняння, чи альтернативу, розповісти коротко про власний формат відповіді на певне запитання. Тетяна Терен зазначає, що для неї це роль уважного включеного слухача. Данило Мокрик не повністю використовує цей прийом, проте наголошує, що уважне слухання відповіді героя може допомогти журналісту дати уточнювальні запитання, або підсумувати сказане співрозмовником.

Використання відповідних технік залежить від медіаформату, хронометражу інформаційного продукту, індивідуального стилю автора, теми розмови та особливості героя.

Фото: Pexel